Меню сайту
Міні-чат
Форма входу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні наш сайт відвідали:
Головна » Статті » ВЧИТЕЛЬСЬКА СТОРІНКА » МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА

Модель системи самоосвіти керівника
Актуальність проблеми

Виникла і стала часом непомірно складною система управління з усіма її розгалудженнями влади і підпорядкування.
Якісно змінився звичайний працівник працівник. Люди сьогодні краще освічені, більш вільно мислять, спокійніше змінюють місце роботи, менше схильні до чиношування  і покірливої залежності.
Змінилось становище керівника. Зазнало фундаментальних змін ставлення до роботи, освіти, технології, стилю життя, потреб і соціальних чекань.
Підвищились вимоги до даної посади (головною цінністю самоосвіти стає розвиток у людини здатності до самореалізації творчого потенціалу, спрямованості на саморозвиток протягом усього життя.

Основні характеристики системи самоосвіти керівника

Система самоосвіти керівника повинна створюватися з урахуванням сучасних вимог і кявлень про освітню діяльність та счполучати як потреби державного стратегічного управління, так і інтереси виробників і споживачів освітніх послуг.

Функції системи самоосвіти керівника

     Важливою умовою забезпечення життєздатності системи самоосвіти керівника є проектування її як багатофункціональної, що забезпечуєреалізацію не тільки освітньої, але й цілого ряду допоміжних функцій, спрямованих на на підтримку і забезпечення практичних потреб управлінської діяльності: інформаційної, дослідницької, консультаційної, прпоектувальної, експертної.

 

Організація самоосвітньої діяльності керівника

 
Визначальною умовою самоосвітньої  діяльності  керівника є забезпечення "навчання протягом життя”.

Найважливішим завданням самонавчання керівників загальноосвітніх навчальних закладів є засвоєння фахових знань, поглиблення професійної компетентності, постійний розвиток управлінських якостей.

 

Основні напрямки організації самоосвіти керівника:
Визначеня чітких особистісних та світоглядних установок.
Усвідомлення особливостей управлінської праці.
Удосконалення навичок розв‘язання проблем.
Підвищення своєї інформаційної культури.
Розвиток навичок впливу на людей.
Розвиток здатності управляти собою.
Уміння утворювати колектив однодумців.
Розвиток свого творчого потенціалу.
Вчитися самостійно забезпечувати свою самоосвіту.
Навчитися складати програми навчання пілеглих.

 

Модель багаторівневої самоосвіти керівника

І рівень

Мета: засвоєння (удосконалення) загальнотеоретичних знань у галузі управління, самоаналіз.
  1. Зміст основ управління педагогічними системами.
  2. Самодіагностика особистісних ділових якостей, які необхідні для ведення управлінської діяльності.
  3. Складання карт рекомендацій щодо розвитку управлінських здібностей.

 
ІІ рівень

Мета: засвоєння (удосконалення) основ профемійної діяльності.

Зміст:
  1. Управління процесом навчання.
  2. Управління процесом виховання.
  3. Юридичні засади управління навчальним закладом.
  4. Психологія управління.
  5. Основи маркентингу та менеджменту.
  6. Інформаційно-комп‘ютерні технології управління.
  7. Соціологія управління.
  8. Наукова організація педагогічної праці.
  9. Логіка менеджера.
  10. Інноваційна діяльність у навчальному закладі.
  11. Історія розвитку освіти України.
  12. Риторика.
  13. Валеологія.
  14. Екологія.

ІІІ рівень

Мета: поглиблення професійної компетентності

Зміст:
Загальнокультурний блок.

Модулі:

1)      Світоглядно-методологічний

2)      Історико-культурний.

3)      Соціально-економічний.

4)      Комунікативний.

5)      Соціокультурний.

 
Психолого-педагогічний блок.

 

1)      Проблеми розвитку освіти на Україні.

2)      Педагогічна психологія.

3)      Педагогіка та психологія розвитку.

4)      Психогігієна.

5)      Психодіагностика.

6)      Методи психолого-педагогічного впливу.

7)      Антропологія (філософсько-педагогічний аспект).

8)      Соціальна педагогіка та психологія.

9)      Соціологія освіти.

10)  Психологічна служба в системі освіти.

 
Управлінський блок.

 

1)      Історія науки управління.

2)      Теорія і практика управління освітою (поглиблено)

3)      Управління процесом навчання (поглиблено).

4)      Управління процесом виховання (поглиблено).

5)      Психологія управління (поглиблено).

6)      Юридичні основи управління.

7)      Фінансово-господарська діяльність навчального закладу.

8)      Логіка управління.

 
Соціально-економічний блок.

1)      Право.

2)      Економіка і бізнес.

3)      Маркентинг.

4)      Економіка освіти.

5)      Теорія систем і системний підхід.

6)      Сучасні форми організації.

7)      Мови.

8)       Інформатика.

9)      Автоматизовані системи управління.

10)  Теоретичні засади тренінгу.

11)  Основи оргпрпоектування.

12)  Аксіологія.

13)  Моделювання.

 
ІV Рівень

Мета: удосконалення професійної діяльності.

Зміст:

1.      Усвідомлення, систематизація та узагальнення вивченого.

2.      Експериментальне використання одержаних знань на практиці.

3.      Аналіз ефективності нововведень.

4.      Корекція діяльності з урахуванням результатів експерименту.

 
V рівень

 
Мета: прогнозування саморозвитку

Зміст:

 

1.      Самоаналіз.

2.      Чітке визначення цілей закладу та відповідного саморозвитку.

3.      Розробка стратегії досягнення мети.

4.      Самоменеджмент.

 

Риси сучасного керівника

 

Самосвіта керівника  - найважливіше завдання, робота над яким дозволяє йому впровадити в дії весь свій творчий потенціал, максимально повно використовувати свої можливості і здібності. Самосвіта повина бути спрямована на самовдосконалення , саморозвиток.

 Саморозвиток передбачає:
Усвідомлення своїх особистих переваг і недоліків.
"Розширення” власної свідомості шляхом відмови від "блокуючих стереотипів свідомості”.
Оволодіння принципами раціонального (мудрого) ставлення до професії і життя та застосування їх на практиці тією мірою, якою вони відповідають типу конкретної особистості.
Розвиток у собі рис особистості, що самоактуалізується, оскільки лише така особистість здатна допомогти розкрити себе іншим і, керуючи людьми, приводити їх до успіху і самореалізації.


Сучасному керівнику повинні бути притаманні як мінімум такі риси:

·        наявність комплексу спеціальниз знань;

·        висока компетентність та ерудиція;

·        ініціативність;

·        уміння творчо підходити досправи;

·        здатність до ризику;

·        критичний підхід до існуючого становища справ;

·        гнучкість і раціональність мислення і дій;

·        відкритість до дискусії, вільного обміну думками;

·        логічність учинків, динамічність поведінки;

·        уміння спілкуватися з людьми, здатність забезпечити гарний морально-психологічний клімат у колективі, творчу співдружність, товариську взаємодію;

·        орієнтація на конкуренцію, на свободу вибору і господарського маневрування;

·        потреба в постійному одержанні нових знань;

·        уміння створити умови для розвитку підлеглих.

 

Сучасний керівник має володіти певними вмінями, що дозволять виконувати професійні функції та соціальні ролі.
 

·        здатність ефективнео управляти собою, підлеглими і своїм часом, незалежно від стресів, економічних проблем повсякденного життя;

·        уміння проявити свої особисті цінності і допомогти визначити розумні орієнтири підлеглим;

·        здатність чітко визначити  свої особисті та професійні цілі;

·        уміння самостійно забезпечити свій професійний ріст та особистий розвиток;

·        оволодіння навичками творчого й ефективного розв‘язання профейних, матеріальних, моральних та інших проблем;

·        володіння навичками впливу на підлеглих, не вдаючись до прямих указівок;

·        опанування методів раціональної роботи з інформацією;

·        уміння створити колектив і управляти ним, вважаючи себе членом цього колективу;

·        прагнення до інноваційної діяльності, дослідницької роботи, експериментування.

 

                                 Доцільно скласти таблицю:

Риси, які мені потрібно сформувати або розвивати

Риси, яких мені потрібно позбутися

 

 



Існують риси слабкого і сильного керівника:

Сильний керівник:

 
  • володіє високим опором до фрустрації, тобто станів, що виникають при зіткненні з перешкодами, які здаються непереборними;
  • уміє спілкуватися з людьми;
  • здатний відмовитися від своєї точки зору, якщо підлеглі доведуть, що вона не оптимальна;
  • обговорює свої якості, приймає критику, але при цьому зберігає впевненість у собі;
  • спокійно сприймає і перемоги, і поразки;
  • програє без відчуття поразки, негайно звертаючись до нових проблем;
  • енергійний, з високим рівнем зусиль;
  • компетентний у проблемах управління;
  • любить управляти, органзовувати діло;
  • здатний викликати довіру до себе;
  • здатний бачити зміни і всередині організації і поза нею;
  • готовий до змін;
  • здатний відповідати за рішення;
  • уміє продуктивно використовувати свій час.

 

Слабкий керівник:


 
  • Завжди стикається з масою несподіваних, непередбачених обставин, витрачаючи на їх усунення колосальну кількість часу і сил. Відбувається це тому, що такий керівник, по-перше, не може передбачити, відчути наближення проблем і підготуватися до їхньої появи заздалегідь і, по-друге, увесь час постійно займається другорядними питаннями, випускаючи з виду головне – стратегічні завдання. Якщо пустити їх на самоплив, вони зумовлюють виникнення непедбачених проблем.
  • Переконаний, що знає справу і вміє робити краще від усіх, тому усе намагається робити сам. В основі цього – нерозуміння двох найважливіших аксіом управління:
  • абсолютно нормальним є те, що керівник щодня має вирішити набагато більше завдань, ніж він фізично здатний. Тому грамотний керівник розподіляє частину завдань серед своїх підлеглих, делегуючи їм так само і відповідні повноваження. Він просто змушений це робити і добре знає, як це робити правильно;
  • абсолютно нормально, що багато працівників знають свою справу не гірше, а краще,ніж шеф. Професійний керівник  організує людей на труд і знає, як робити це максимально ефективно.
  • Намагається заглиблюватись в усі справи, тому практично немає часу. Найчастіше пишається своєю зайнятістю. Приймає відвідувачів, одночасно розмовляю по телефону, підписує наказ і дає усні розпорядження підлеглим.
  • Завалює папером письмовий стіл. При цьому цілком незрозуміло, які з них важливі, які термінові, а які взагалі не потрібні. При такому "порядку” на робочому столі керівник не тільки найчастіше не може знайти потрібний йому папір, службовий документ, але й демонструє співробітникам своє невміння або небажання організовувати свою працю, визначити пріоритети у справі.
  • Працює з ранього ранку до пізнього вечора, часом навіто по ночах. У цьому випадку керівник часто робить вигляд людини, завантаженої безмежно, яка не дає спуску ни собі, ни підлеглим . Такий керівник ігнорує деякі основні заповіді ефективного управління.:
  • кожна справа займає весь час, що відпущено для її виконання;
  • робота понад 8-годинний робочий  день не продуктивна, і за неї платиться занадто висока ціна.
  • Його портфель "роздутий” від паперів, що керівник носить із роботи  додому.    Висновок такий самий: керівник не вміє розподілити свій робочий час.
  • Розв‘язання будь-якого питання намагається відкласти. Він сподівається на те, що питання або зникне саме, або його вирішить хтось інший. У результаті цього вантаж невирішених проблем починає усе більше тиснути на нього, спричиняє  появу управлінських помилок.
  • Володіє "чорно-білим” мисленням. Усе бачить тільки чорним чи тільки білим, його оцінки завжди однозначні, категоричні, не мають відтінків. Це призводить до того, що керівник втрачає можливості досягати компромісу.
  • Навдає занадто велике значення випадковим деталям, не уміючи відрізнити головне від другорядного, важливе від неважливого, суттєве від несуттєвого.
  • Намагається прийняти найкраще рішення замість здійснених. При цьому керівник забуває про те, що жодне рішення , тим більше рішення управлінське , не може влаштувати абсолютне всіх, абсолютно усім подобатись. Мистецтво управління , крім всього іншого, полягає ще й у тому, щоб вибирати рішення не з множини можливих (ідеальних), а з реально наявних, реально здійсненних. Максимально ефективне рішення при мінімальному обмеженні інтересів – головний орієнтир сучасного керівника.
  • Намагається набути репутації гарного керівника і робить це оригінальним засобом – або фамільярно поводиться з підлеглими (варіант "свій хлопець”), або використовує принцип відкритих дверей, коли до його кабінету заходить хто завгодно, коли завгодно й з приводу будь-якого питання.
  • Намагається уникати відповідальності, схильний валити провину на інших.
  • Присвоює собі успіхи свого колективу й окремих його співробітників, керуючисть принципом "їхні успіхи були б неможливі без мого чуйного керівництва”.

 

 

Специфічні вимоги до керівника


Для успішного управління варто мати  на увазі, що це – специфічна діяльність, якуа висуває до людини специфічні вимоги.

Головні з них:

1.      Компетентність

 Кожний керівник має знати, що робити і як здійснювати свою роботу найкраще.

Це, звичайно, не виключає того, що кожен керівник працює  у своїй, тільки йому властивій манері.

2.      Гідність і відповідальність

Вміння підходити до всіх справ із гідністю і відповідальністю – це білбше, ніж просто ділова етика. Кожен керівник точно знає, за яку роботу і щодо яких критеріїв він несе абсолютну відповідальність. Ця відповідалність ніколи і ні за яких обставин не може бути  передана комусь іншому (підлеглому) навіть у тих випадках, коли керівника немає на робочому місці.

3.      Почуття нового й уміння ризикувати.

Почуття нового розвивається в результаті постійної зміни засобів виконання завдань. Воно виникає як стійкий результат постійного пошуку нового, що заохочується в кожного керівника. З іншого боку, важливе бажання не просто ризикувати і йти на ризик, але власне уміння ризикувати. Керівник, що вміє ризикувати, має бути:

  а) готовий ефективно використовувати всі наявні в нього ресурси;

б) готовий до ризику;

в) здатний планувати свої дії (планування не виключає ризику, скоріше навпаки, гарне планування озброює тих, хто спроможний ризикувати).

4.      Чутливість і рухливість

Почувати основні тенденції, що спостерігаються в розитку закладу і підлеглих, своєчасно уловлювати настрій людей, їхні потреби, шануватидумку інших (маючи свою власну) і бути готовим до змін. Ця якість культивується шляхом заохочення  нових ідей, стратегічних рішень на будь-якому рівні підпорядкування.  Передбачення проблеми дозволяє справлятися з нею ще до того, як коли вона набуде актуальності. А це збенрігає не тільки час, а й гроші.

5.      висока працездатність


 

             Ця управлінська якість розуміється дуже своєрідно. Працездатність – це не тільки здатність довго та якісно працювати. Це уміння найбільш оптимальним способом організувати свою працю (що розуміється як кількість розв‘язаних важливих рішень в одиницю часу). Це й терпіння, без якого неможлива тривала напруженя робота.

6.      Вміння грамотно працювати з інформацією

Сучасний керівник володіє високою культурою читання та новими інформаційними технологіями (НІТ) НІТ виступає і як потужне джерело самосвіти, і як перспективний шлях модернізації управління, і як інновація в навчально-виховному процесі.

Переваги використання НІТ у навчально-виховному процесі:

-         НІТ удосконалює освітні технології, наприклад, тестування;

-         переводить на якісно новий рівень існуючі освітні технології (наприклад, інтегровані курси);

-         ініціює появу нових форм освітніх технологій (наприклад, дистанційне навчання);

-         значно підвищує рівень зацікавленості  у здійснені самоосвіти;

-         сприяє особистісно орієнтованому навчанню.

           Використання НІТ в управлінні дозволяє:

-         автоматизувати діловодство;

-         автоматизувати моніторингові дослідження;

-         сформувати бази даних з усіх напрямків роботи;

-         впровадити проектну діяльність.

 

Проектна діяльність дозволяє реалізувати індивідуальний підхід у навчанні шляхом постановки складної дослідницької  задачі, що вирішується у співробітництві учнів і вчителів. Фомує стійкий інтерес до навчання через розкриття значущості результатів дослідження.

 
Стеоретипи, що блокують зростання керівника

Проаналізуємо особистісні перешкоди, суб‘єктивні перепони на шляху особистісного зростання.

Розглянемо одинадцять настанов свідомості, що блокують професійне зростання керівника.

1.      Усі повинні мене любити і схвалювати те, що я роблю. Це – загальна настанова, і вона може бути конкретизована у вигляді таких варіантів:

-         усі повинні шанувати мене, тому що я – керівник (начальник, директор, бос);

-         якщо я роблю щось, то я маю бути впевнений, що всі схвалять моє рішення (якщо не всі схвалять мої дії, це значить, що я роблю щось не те або не так)

                   Ця настанова свідомості абсолєтно нерозумна. Сподіватися любові схвалення означає піддаватия занепокоєнню, засмученням, особливо через те, що хтось не схвалює наших дій.  Ніхто не може задовольняти смаки одночасно всіх людей. Крім того, якщо людина  цілком орієнтована на  схвалення інших людей, вона мимоволі почне уловлювати почуття інших людей, потрапляючи в залежність від них. Немає кращого шляху до втрати самостійності, впевненості в собі, цілісності  і глибини, ніж постійне бажання заслужити любов оточуючих.

2.      Людина повина бути прекрасною (ідеальною) і прагнути  в будь-якій галузі, бути бездоганною в усьому.

Поширений варіант цього помилкового переконання  може виглядати так: якщо людина не досягає успіху, то ця людина не варта нічого.

    Якщо це трапляється часто, то то людина приречена на постійне страждання  з приводу своїх невдач, минулих і майбутніх.  Звичайно прагнення до досконаленості необхідне, але історія показує, що багато людей, перебуваючи у полоні  завищених вимог до себе, не досягають того, чого хотіли. Важливо добре робити справу, засвоюючи уроки, що дає нам життя.

3.      Існують помилки, вчинки, і кожний, хто їх ученив, має бути покараниї

Набагато корисніше виходити з "презумпції невинності”, із права на помилку.

4.      Жахливо, коли в мене виходить не те, що хочеться.

Варіант цього переконання  - "Вічно у мене все не так!” або”Іншим усе дається легко, а мені ...”. Коли ми стикаємося з тим, що нам не подобається, не варті сприймати це як особисту образу. Коли ми бачимо успіхи інших, ми насамперед звертаємо увагу на результат. Зусилля, спрямовані на його досягнення, залишаються схованими від нас . Звідси виникає ілюзія, що результат досягнутий легко.

5.      Людина хвилюється про зовнішні події на які не може вплинути.

 Звідси випливає переконання, що причини наших хвилювань, переживань, негативних емоцій лежать поза  нами, в об‘єктивному світі , що від нас незалежить. Наспрвді ж в абсолютній більшості випадків люди стражлають не черезх обставини, а через те, як вони інтерпретують їх для себе.

6.      Можлива неприємність породжує занепокоєння. Поки небезпека не пройде, треба увесь час  її очікувати й готуватися до неї.

Якщо ж ви дійсно бути готовим до неприємності, то пам‘ятайте, що завжди можна знизити потеційну небезпеку ситуації, передбачивши правильний вихід.

7.      Уникати труднощів і відповідальності зручніше, ніж брати їх на себе і справлятися з ними.

Управлінець-професіонал ніколи не відмовиться від можливості проявити свої здібності. Розв‘язання проблеми зміцнює впевненість у своїх силах, повагу до себе. Ну, а якщо проблему вирішити не вдалося, то з цього уроку теж можна вилучити користь.

8.      У житті завжди потрібний хтось, хто сильніший, могутніший, на кого можна покластися.

Якою могутньою не була б людина, що вас підтримує, вона не візьме розв‘язання ваших проблем, не прийме відповідальності за ваші управлінські помилки, адже тоді їй треба фактично працювати за вас. Звичайно, у заступництві є свої плюси. Але є і мінуси, головний з них – залежність.

9.      Поведінка людини в дійсності визначається тим, що впливало на неї в минулому. Вплив минулого неможливо перебороти.

Мета людини і мета життя  - особистісний ріст і розвиток. Людина ніколи не перестає змінюватися і фізіологічно, і психологічно. Творчі люди учаться на минулому досвіді і ніколи не буваютьб надмірно прив‘язаними до  нього.

10.  Те, що роблять інші, для нас дуже важливо. Тому потрібно докласти всіх зусиль, щоб підлеглі  змінилися в потрібному напрямку.

Виховання підлеглих – одна із задач і функцій керівника. Але життя і поводження інших людей – це їхня особиста справа. Ми не можемо впливати  на них і змінювати  їх скільки-небуть істотно. А якщо це і відбувається, то потребує колосальної  кількості часу і сил.

 

11.  Кожна проблема має єдино правильне розв‘язання. Його необхідно знайти – у цьому головна задача.

Насправді абсолютна більшість проблем має багато рішень, так що рідко існує одне, абсолютно правильне рішення. Кожне з можливих рішень має свої переваги і недоліки. Треба тільки вибрати одну з альтернативних і діяти.



Література


 

1.      Волобуєва Т. В. Самоосвітня діяльність керівника. -  Харків. Видавнича група "Основа”, 2005.

2.      Драккер П. Ф. Управление, нацеленное на результаты. – М., Экономика, 1992.

3.      Ястребова В. Я. Моделювання в управлінні системою освіти сільського регіону. – н/м журнал "Управління школою”, №14, 2008.

4.      Розсипна Н. О. Самоосвітня діяльність учителя. – "Завуч” Шкільний світ, №35, 2010.

5.      Оліференко Н. І. н/м журнал "Управління школою”, №14, 2008.

6.      Мухіна Н. П. Самостійна робота вдома – крок до самоосвіти. – "Завуч” Шкільний світ, №34, 2009.


Джерело: http://yrok.at.ua
Категорія: МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА | Додав: basted (26.07.2011) | Автор: Заїкіна З.М.
Переглядів: 2543 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Посилання на сайт
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz